Три строфи з записника
Богдан-Ігор Антонич Мов птах, співає телефонна трубка,мов чорний птях в ліщині срібній дроту.Коли покине друг і зрадить любка,що вибереш: зненависть чи скорботу?
О, квітко звуків, в чорнім шовку сяєв!Музика бє в обличчя, мов зле птаство.Життя нам юний захват відбирає,мов скнара заздрий на своє багатство.
Вже вмієш зорі на слова міняти,вже висловиш вогонь душі страдальний —наприкінці на досвід став багатий:життя трудне мистецтво ненавчальне.
Видання 1936 року
Текст за виданням: Книга Лева, Львів: Ізмарагд, 1936. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Вікіджерела.