Літній вечір
Богдан-Ігор Антонич Від спеки місто важко дишей чоло його шорстке й червонепід віялом нічної тишіповолі стигне і холоне.
Тремке надхнення віддзвеніло,застигло в мудрій вірша брилі.Твоє чи не твоє це діло,ти сам збагнути вже не в силі.
Крізь гамір дня незмінне »завжди«.Заснеш, заснеш без зір, поете,життя на звуки розмінявши,мов золото в дрібні монети.
Видання 1936 року
Текст за виданням: Книга Лева, Львів: Ізмарагд, 1936. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Вікіджерела.