Товариство
Богдан-Ігор Антонич 7
ТОВАРИСТВО
Під тихий вечір,як вітер хмари пожене на сон,немов табун овець до водопою,й луна над лісом стане золота,і зашумлять дерева в унісон,у гай піду та сяду під вербою,а коло менемоя самота.
Тоді всі речіпокриє сірина. Дерева огачкоспинають небо й землю, наче спряжка.
Над нами віком ночі ліс накритийй зі собою заведемо балачкупро те, як тяжко в світі є, як тяжкобез друга жити.
Видання 1931 року
Текст за виданням: Привітання життя, Львів: Видавнича спілка «Діло», 1931. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Вікіджерела.