Вірш
Ідилія

Ідилія

Богдан-Ігор Антонич

8

ІДИЛІЯ

На побережжі ріки отара овець білосніжних,вітер торсає хмарами, білою гривою неба,поки сивої мряки туманів, мов жито, не вижне;облий облак на облаз гори присідає, мов лебідь.

Плоский горбок, злотолускі рибоньки плюскають в рові.Де є дійсности грань, де уяви є світ non est cenum:в Тускулюм добрий Горацій на рундуку мармуровімпише поему до грацій і слухає.... радіоконцерту.

Видання 1931 року

Текст за виданням: Привітання життя, Львів: Видавнича спілка «Діло», 1931. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Вікіджерела.

Про цей вірш тут ще нічого немає