То так і я тепер пишу…

Привикне, кажуть, собака за возом бігти, то біжить і за саньми.

То так і я тепер пишу́:Папір тілько, чорнило трачу...А перш (їй-Богу, не брешу́!)Згадаю що, чи що набачу,То так утну, що аж заплачу,І ніби сам перелечу́Хоч на годину на Вкраїну;На неї гляну, подивлю́сь,І мов добро́ кому зроблю́,Так любо серце одпочине.Як-би сказать, що не люблю,Що я Украйну забуваю,Або лукавих проклинаюЗа те, що я тепер терплю́, —Єй-Богу, братія, прощаюІ Милосердному молю́сь,Щоб ви лихим чим не згадали;Хоч я вам кривди не робив,Та все таки між вами жив,То може де-що і осталось.