Тернина
Богдан-Ігор Антонич Немов метелик полумяний,на кущ тернини сонце сіло.У твої очі синьотьмянідивлюсь надхненно і несміло.
Коли нас ніч розділить сонних,серця забються в нас окремо,щербатий місяць снами томить,чарує мертво і зелено.Та не лякайся моя люба,спокійно тої жди хвилини,коли коханням день окрилить,коли весна на кущ терниниметелик сонця знов пришпилить.
29. березня 1935.
Видання 1938 року
Текст за виданням: Зелена Євангелія, Львів: Ізмарагд, 1938. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Вікіджерела.