Свиня

Свиня у панський двір залізла Посновигала там По всім куткам, На смітнику кісток погризла, Полежала в багні, Як слід Свині.В гної куйовдилася пикою своєю…

Та із гостей ізнов прийшла Така-ж, як і була — Свиня свинею. От, став свинар її питать: „Що́, свинко, бачила ти в пана? Чи хороше там гостювать? Яка була тобі там шана?..

Я чув колись, що у панів, Мов у царів, Срібло та золото скрізь сяє,Що буцім-би пани так хороше живуть Та солодко їдять і пють“.— „Та де там воно є!“ Свиня йому мовляє: „Брехня! не слухай! я-ж була, І їла і пила, Всі заходеньки обходила, І смітники

І суточки,А доброго нічого там не вздріла, — То тілько вигадки дурні!Не хочу я нікого прирівняти, Звиняйте, до Свині… Ні, далебі, що ні! Я тілько хочу щось спитати: Траплялось на віку мені Такеє бачити, ледащо, —Подивишся — не годне ані на́-що: А як почне тебе судить, То так оббреше, обчернить, Та рознесе таку погану славу, Що соромно й сказать…Так я це хочу вас, панове, попитать: Еге, не гріх таку прояву Свинею величать?