Сумнів

Невже Ви маєте лиш ту кохання силу,що даєте мені?Мрію легкокрилузгадують дні.

Невиразність і нещирість — ми до цього  прийшли.Ну і хай — це край.Так до чого ж Ви знову завелипро майбутній рай?

І чому я сам не скажу твердо — що годі,бо безодня між нас!Я, заплющивши очі, ніби бути згоді,піддався впливу — на який час?

Люблю — я це знаю. Але ж чому раніш я це почував?У кожній рисі був кохання рух.Я тоді не думав і не знавцих чорних мук.

Мрію легкокрилузгадують дні.Невже, невже в душі Ви маєте лиш ту кохання силу,що даєте мені!

22 — II 917. Владівосток.