Вірш
Старе вино

Старе вино

Богдан-Ігор Антонич

3

СТАРЕ ВІНО

В холоднім сутінку сухого льохупо стінах тиша кане зерном граду.І пяний, митний запах виноградуй ряди пляшок, що в сповитку із моху.

В цю кучугуру, мов у землю соху,вбиває час плісні кошлату шпаду.Пляшки набрякнуть у тісноті спадуі тріскають, немов струки гороху.

Вино в пісок усякне, червінь рожувійде в зелень мохового прута.І ми, буває, нашої також

бажаєм дійсности розбити стіни,дарма, що може, кинувши їх пута,ми б розіллялись на незнані ріні.

Видання 1931 року

Текст за виданням: Привітання життя, Львів: Видавнича спілка «Діло», 1931. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Вікіджерела.

— / 10

Про цей вірш тут ще нічого немає