Ракета

2

РАКЕТА

Так тихо. Місяць лиш зза хмар погляне,порине в чорних тіней знов тенета,гряде грязька, густа імла з бескета,повітря є гниле, липке, погане.

Нараз крайнебо від луни багряне,вогнем угору вистрілить ракетаі задріжить, немов тремка трепета,мільйоном іскор в неба синь розтане.

О! Серце мріє вирватись із лонатяжкої дійсности, із буднів ґрунтув безкрає небо, в соколів околи.

Тут розсипатися в червоні грона,в кріваві розірватись букви бунту,на землю не вернути вже ніколи.