Пожар

4

ПОЖАР

Блакитну плахту неба передернараз, мов тишу грім, червоний серп;мов з ран, булькоче кров огню зі щерб.В повітрі пах припалений чабер.

Даремно воду ллють з криниць й озер.Вогонь над голови пузаті вербпідносить косу полумя, свій герб,як віяло з рудочервоних пер.

Стрункою шиєю верх стін і брамхитає в сторону праву та лівуз жагою дикою; його жарким устам

крівавим віддиху безмежжя треба.Та іскрами жбурляє в хмари з гніву,що сам не може підпалити неба.