Стало знов темніше…
Олександр Олесь Стало знов темніше… хмари позвисали,Вилетіли сови, вибігли шакали,І ревуть, і виють, і шукають тіла…Полилися сльози, кров зачервоніла…. . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
В хмарах світлі зорі, в тюрмах вільні духом…Ой, нависла стума над народнім рухом.Вибігли шакали, вилетіли сови…Скрізь гарячі трупи, скрізь потоки крови…. . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
І, здається, ночі і кінця не буде…Але стійте міцно і боріться, люде…Розгоняйте стуму, сміло рвіть кайдани,Бо рожевий ранок незабаром встане,Засміється сонце в небі золотому,І його проміння не спинить нікому!
1906 р.
Видання 1919 року
Текст за виданням: З журбою радість обнялась…, Київ ; Відень: Дніпросоюз, 1919. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Вікіджерела.