На концерті

Нудьга, журба і сум в роялі,Ридають звуки жалібні,Немов шукають когось в заліНемов кричать: „нема її!“

… Ось чайка вибухла стрілоюІ стала витись в вишиніІ стала плакать над водою:„Киги! киги! нема її“….   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   

Два Фавни вибігли з вузлісся…Один другому щось сказавІ знову з сміхом подалисяІ сміх їх лісом залунав..   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .

Щось плаче ніби… чуєш?… хто се?То, певно, жінка… так і є!Що сталось з нею? як голосе,Як бідна в груди себе бьє….   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   

Схопився вихор по дорозіІ полохливо втік у яр,Заколихались трави, лози,І нагло вдарив грім із хмар..   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   

Гроза пройшла, і сліз безкраєНа листях, травах, на квітках,Ласкаво, ясно сонце сяєІ відбивається в сльозах.

1905 р.