Сосна

З вітром весня́ним сосна́ розмовляла Вічно-зеле́на сосна́,Там я ходила і все вислуха́ла, Що́ говорила вона.Ой не „зеленого шума“ співала Вічно-смутная сосна.... Ні, не „зеленого шума“!Чулася в гомоні тя́жка зимо́вая дума.

Ранком зимо́вим діброва мовчала, Наче заме́рла сумна́,

Тілько рясни́м верховіттям шептала Вічно-зелена сосна́;Там я ходила і все вислухала, Що говорила вона, — Та не весе́лая думаЧулася в гомоні то́го „зеленого шума“!…