Вірш
Сонце

Сонце

Михайль Семенко

Листя шепоче мов сукня красунілистя шепоче про теплі казкисонце пестливо мов руки красуніловить і гладить і просить руки.

І розриваються струни натягнутісріблом і злотом співучі нитки́сонце шепоче всміхається спрагнутогладить і ловить і просить руки

27 — IV. 915. Владівосток.

Видання 1929 року

Текст за виданням: Арії трьох П'єро, Харків: Державне видавництво України, 1929. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Вікіджерела.

— / 10

Про цей вірш тут ще нічого немає