Обезженщена пустеля
Михайль Семенко Дивлюсь на гори із вікнана простір дикий ції пусткиі пригадалася воназабилось серце хутко хутко.
Згадались тіні теплий присмеркі світло милої кімнатиі серця бої серця тискиумовностей невільні ґрати.
Не знаю може ждеш і досіі мнеш зів'ялі вже трояндитроянди уплітаєш в коситроянди палиш в серця гарті.
І я в обіймах ції пусткидивлюсь на море з струмкоскеліа серце б'ється хутко хутков цій обезженщеній пустелі.
16 — IV. 915. Владівосток.
Видання 1929 року
Текст за виданням: Арії трьох П'єро, Харків: Державне видавництво України, 1929. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Вікіджерела.