Сонет

Натура гине — вся в оздобах, в злоті,Останній усміх я́сний посилаІ краскою непевною пала,Немов кона́юча вродли́виця в сухоті.

Недавно ще була вона в турботі,Жила і працею щасливая була;Тепер остатнії дарунки роздалаІ тихо уміра.... кінець єї роботі!

Спокійно уміра і листом покриваєРосинки білії, ті сльози самотні́Від сонця ясного і від людей ховає.

Натура ллє ті сльози таємні́,Того́, що хутко ляже в смертнім сні,В холодній, білій сніговій труні....

 4-го Листопаду, 1890 р.