Сонет

Степи, гаї золототканні,Золототканний — спокій твій,І золотом загнутих війМої осанни осіянні;

Мої слова — в єдваби вбранийДжур королевих ревний рій,Що принесли тобі яснійНе меч, не лук, не ятагани,

А віщі знаки звитяжних.Поглянь на юних, може в нихЖиття витворнеє завмерло, —

Співніш їх зори пісні птиць:— Прийми, царице із цариць,Корону, яблуко та берло!