Соломьяний дід
Леонід Глібов Щоб горобців шкідливих настрашити,Вигадливий хазяїн взявСоломьяного діда приладнав,Та ще й з лозиною, неначе хоче бити;Горобчики сміються у кутку, —Вони, пройдисвіти, дізнались,Що то химера, — не злякалисьІ шкоду роблять у садку.— „Чи вам обридло в світі жити?Озвавсь пацюк: „он дід стоїть.Лозиною вас хоче бить, —Тікайте швидче, дуросвіти!“А горобці кричать: „найшов дурних!Ми бачили ще не таких:У панському саду стояли генерали —Та й тим на голову сідали,А це соломьяник... Не боїмось.Під носом пурхаєм і сміємось.“
Такі діди і між людьми буваютьІ нічогісенько не помагають;А час би людям перестатьСоломьяного діда пхатьІ тільки горобців смішити;Тепер не пугалом добру навчать:Нам треба иншого бажать —Живого слова правди і просвіти.
Видання 1908 року
Текст за виданням: Украінська Муза. Випуск 3, Київ, 1908. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Вікіджерела.