Собака й місяць
Богдан-Ігор Антонич 10
СОБАКА Й МІСЯЦЬ
Втомлений лоб покладеш на пахучому сіні.Досить вже, досить на долю собачу ти вив.Чорна обкутає ніч соломою тіней,тихо забудеш своїх незбагнених кривд.
Пахощі чуєш світанку; година вже третя.Очі, як вугілля, в темряві блиском горять.
Довго й даремно на шиї шарпаєш кетяг.Вистрілить оклик півня, мов ранішній ряст.
Вітер торгає листя, мов струни на лютні.Жовч накипає у серці, аж випаде з меж.Ні, так далі не може вже бути; із лютімісяць зубами, немов маслака, розгризеш.
Видання 1931 року
Текст за виданням: Привітання життя, Львів: Видавнича спілка «Діло», 1931. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Вікіджерела.