Ожидання
Богдан-Ігор Антонич 9
ОЖИДАНИЯ
У далеч встромляю розгойдані очі, неначе гарпун:на обрії сивім, де небо з землею зішите нитками дерев,таємний, рухливий підноситься пункт,напів горизонту мотузку тонку роздере.
Уже наближається, скоро підходить.Момент ще один, ще хвилина остання.Не знаю: це віз чи туман, пішоходи;у серце вбиваються гострі, залізні гаки — знаки питання.
Видання 1931 року
Текст за виданням: Привітання життя, Львів: Видавнича спілка «Діло», 1931. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Вікіджерела.