Східна мелодія

III

Гори багрянцем крівавим спалахнули,З проміннєм сонця західним прощаючись, —Так моє серце жалем загоріло ся,З милим, коханим моїм розлучаючись.

Геть понад морем, над хвилями синїмиВють ся, не спинять ся чаєчки білії.Де тебе мають шукати на безвісти,Милий мій, думи мої бистрокрилії?

 В себе на вежі вогонь запалила я,Любий, твого воріття дожидаючись,Хай він просьвітить по морю доріженьку,Щоб не зблудив ти, з чужини вертаючись.

 Сьвіте мій! буду тебе дожидати ся,В чорну, смутну фереджію повитая,І посажу кипарисову гильочку,Буде що дня вона слїзми политая.

 А як повернеш ся, я покажу тобіТой кипарис мій в садочку квітчатому,Здійметь ся він над всїма мінаретамиВ краю сьому на мечетї багатому.

 Ялта, 27/I. 1897 р.