Село без місяця
Михайль Семенко Я не люблю села без місяця.Зимою ночі пусті й страшні.В кімнаті нудно. Я не знахожу собі місця.Бачу якісь потвори уві сні.
Почуваю, що ця заплювана річ —місяць глупий і обезпоезений —зосередковує всі благання в безтямну нічі коли зрештою з'являється — видається такий заспокоюючий і помпезний.
Гарно — так приблизно годині о 9 вечора —на долину вийти, пройтись по стежках саду.Можеш уявить, що ходиш по схилах ґренляндського ґлетчера,коли сріблить і ілюзить предмети небесна лямпада.
Видання 1929 року
Текст за виданням: Арії трьох П'єро, Харків: Державне видавництво України, 1929. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Вікіджерела.