Сніг у саду

Місяця жду.Мені без нього лячно.Сніг забіліє в самотнім саду —серце заб'єсь доброзично і вдячно.Пусто і тоскно ніччю в селі.Я тут чужий і настроєний вороже.Дивлюсь з порога на далекий лісі хочеться бути замість Дуная сторожем.І хто повіре — що я народився тут!Скільки в день на селі галасів.Який чужий, чужий мені цей статут,дитинячих відчувань не зосталося.Око не звикне, в темряві мені лячно.Боже, сніг ледве біліє в саду.На душі — якась моторошність. Мрячно.Місяця жду.