Самовбивство — се трусість…
Іван Франко „Самовбивство — се трусість,Се втека з борні,Ошуканськая кріда“, —Так скажуть мені.
Ах, панове! Про трусістьМовчіть ви мені!Чи ви нюхали порохВ життєвій війні?
Чи ви лоб свій розбилиО дійсности мур?Чи вам звісно, як смачноНа гаках тортур?
„Самовбивство, се прогріх,Безправя і злість“…Най вам слово ХристовеНа се відповість.
Як Христос по землі щеНавчати ходив,То зустрів чоловіка,Що в шабас робив.
„Як же можна! Се прогріх!“Обурився хтось,Та робітнику строгоПромовив Христос:
„Коли знаєш, що чиниш —Блаженний єси;А не знаєш, що чиниш —Проклятий єси.
„Коли знаєш, що чиниш —Закон твій — ти сам;А не знаєш, що чиниш —Закон є твій пан“.
Для знаю́щих знання́ їхНайвищий закон!Незнающі в законіНай гнуться карком.
Чи я знаю, що чиню,Се знаю лиш я —І такий, що мене знаЩе ліпше, ніж я.
Видання 1922 року
Текст за виданням: Зівяле листя, Львів: накладом Українського педагогічного товариства і спілки, 1922. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Вікіджерела.