Руно

Поїдемо удвоє по закляте руно.З долоні вітру, що прощався з нами, грудкапогаслої зорі упала, мов дарунок.Вперед! Сім миль кохання і остання смутку.

В завії образів поезія і буря.Дороги стрічка звязана у сонця вузол.Клонюсь тобі, о пані кучерявих куряв,що дзвониш диском літ, струнка епічна музо!

Два коні з снігу й піни й дно кохання темне,моє життя взяла ти в пальці, мов бальончикі аж на пятій милі спочиватимемона лопуховім листі молодого сонця.

Лілеї з молока і співу над проваллям,де кубляться й булькочуть сонні трясовини.Ось восьма миля смутку і уста, що палятьхмільніше від зорі й коротше від хвилини.

8. січня 1936.