Молитва за душі топільниць

Ми — зводники дівчат, коханці пєремовні,ми, що любок міняли, мов квітчасті мушлі,за тих, що нас поїли дурманом любовним,за наших жертв молімось нещасливі душі!

На дні слизький і мокрий місяць — шлюбний перстеньі сонце тут холодне, мов загаслий камінь.Танечниці підводні, наші давні сестри,дельфінів обіймають мертвими руками.

О, Ти, що стелиш море зорями і мохом,у небо не бери дівчат з цвітучих мушель,зішли найбільшу ласку — забуття усього,в коралі заміни топільниць білі душі!

17. грудня 1935.