Розрита могила

Світе тихий, краю милий,Моя Україно!За-що тебе сплюндровали,За-що, мамо, гинеш?Чи ти рано до схід сонцяБогу не молилась?Чи ти діточок непевнихЗвичаю не вчила?— »Молилася, турбувалась,День і ніч не спала,Своїх діток доглядала,Звичаю навчала.Виростали мої квіти,Мої добрі діти, —Панувала і я колисьНа широкім світі.Панувала... О Богдане,Нерозумний сину!Подивись тепер на матір,На свою Вкраїну,Що колишучи співалаПро свою недолю,Що співаючи ридала,Виглядала волю!...Ой Богдане, Богданочку!Як-би була знала —У колисці-б придушила,Під серцем приспала!Степи мої запроданіЖидові, Німоті;Сини мої на чужині,На чужій роботі;Дніпро, брат мій, висихає,Мене покидає,І могили мої миліМоскаль розриває.

Нехай риє, розкопує,Не своє шукає...А тим часом перевертніНехай підростають,Та поможуть МоскалевіГосподарювати,Та з матері полатануСорочку знімати!Поспішайте-ж, недолюдки,Матір катувати!«

На четверо розкопанаРозрита могила...Чого вони там шукають?Що там схоронилиСтарі батьки? Ех, як-би то...Як-би то знайти те,Що там поховали,Не плакали б діти,Мати-б не ридала.