Романтизм

Над морем в хмарах марить чорна галич,ліричний місяць потопає в тінь.І дикі скелі й синя далечінь.Пливуть похмурі Байрона ушкали.

В городі в темну ніч самітний Вертерна зір вазі сам важить світ і серцесвоє й сумує, що живе, не вмер ще.О, ти покрово хворих серць, о смерте!

Є два світи: один круг нас, а другийце ми; між ними вічна боротьбалягає на життя клейном напруги.

Чи ж не сильніші в грудях буревії,як порожнечі дійсности клятьба? —— Не знали, що гарніший світ від мрії.