Молодий поет

Над лугом буря свище, наче пуга,і вітряна кряжами кряче пря,мов не ліси хвилюють, а морята в серце туга стукає, мов пугач.

Тоді виходжу в чорну ніч на ґанок,деру очима тінь, гляджу зорі.Крізь вихор чалий кінь зарже над раном,роздзвінно гупне копитом в поріг.

І сам не знаю, як скачу в стремена,хватаю репане реміння нузд,а завірюха на дворі шаленарамена отвирає й мутить глузд.

Лиш в грудях голос дзенькає, мов мідь,шепоче: „Молодий, не їдь, не їдь!“