Ранок

Ранок блиснув. Сонце, мов червона цегла,покотилось бляхою дахів.Ранок тіні й мрії розгорнув і знаглапіснею возів прогомонів.

Знову перекреслить неба синь безмірнузір падучих лінія крива.Місто дивно біле, майже неймовірнез мли, немов з уяви, виплива.

Тільки цей куток ще тінню обійнятий,скрипка, струни обвільнивши, спить.Сонна тиша, лиш перо дзвінке й крилатепо папері, мов стріла, дзичить.