Пташко! будь рада теплу і весні…
Олександр Олесь Пташко! будь рада теплу і весні,Кинь жалкувати по долі…Слухай: навколо лунають пісні,В сонці купається поле.
Плаває — вьється над річкою мла,Ваблють, всміхаючись, луки…Дай мені руку, і — геть від села,Де нам дались тільки муки.
Дай мені руку, і в поле біжім,В степ голубий та широкий;Там, серед нього, під небом яснимЗнайдем ми втіху і спокій.
Всіх там, у полі, уклоном низькимЖито привітно стріває,Сонце ласкаве промінням своїмРівно для кожного сяє.
Станем ми в полі на стежці глухій,Стане нам тепло і ясно,Стомлене серце під шум польовийСтихне і солодко засне.
Сонце погасне, і ніч прилетитьЗ чарами, сріблом, красою.Пісня кохання в гаю задзвенить,Нас зачарує собою…
Цілу ми ніч проблукаємо там.Ранком ми підем щасливі…Буде проміння всміхатися нам,Будуть кивати нам ниви…
1903 р.
Видання 1919 року
Текст за виданням: З журбою радість обнялась…, Київ ; Відень: Дніпросоюз, 1919. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Вікіджерела.