Прощання

Прощай моя люба, прощай моя мила!Подай мені руку, свою!Приймиж ти, голубко моя сизокрила,Останнюю сповідь мою!

Манлрую, кохана, в непевну дорогу,В тяжку невідомую путь;Судилось здобути мені перемогу,Чи ранньою смертю заснуть?

Хай буде, як буде! Не маю вертатисьНазад з того шляху, що взяв;Не маю тії коругви одцуратись,Що вільно і щиро я зняв.

Жилиж поривання й надії палкіїУ нас, моя вірна, в обох;Ми щирую віру і думи святіїЗ тобою кохали у двох.

Чи требаж казать, що тебе не забуду?Нехай не турбується серце твоє!З останнім диханням хіба я позбудуІ думи й кохання моє.

Прощай! Хай очей твоїх ясне сіянняПросвітить непевную путь!Хай любі стискання руки й цілуванняНе жаль, а одвагу дають!