Переможець

Минув той час, коли річки кровавіЛились во імя правди і добра,Коли, як памятник лицарській славі,Вставала трупу братського гора.

Напередовець того часу думку кращуКострищів димом чорним повивав,Без жаху кидав він у смертну пащуТого, хто віри в думку ту не мав.

За слово благости, Письма святого,За гріб того, хто в мир приніс любов,Скидалась піхва від меча тяжкого,Війни згублевої здіймалась коругов.

Невільні стани, воленьку здобувши,Гадали тільки взяти кров за кров,В свої кайдани старшого окувши, —І наставало рабство друге знов.

Настали инші часи, думка добраНе прагне в поступі в свойому днесьНі крови, ні вогню, хотяй хоробра;Як зірка гожая з ясних небес.

Без громів, блискавиць сія, без тучі,Промінням тихим — і ватаг новийНе в зброї бойовій іде блискучій,Не грім гармат луна за ним гучний.

Він к ворогу не меча простягає,А подає масличну вітку він;Науки, праці коругов здіймаєТа згоди — щастя спільного почин.

Як судитьсяж йому здобути перемогу,Не з гуком сурем прийде він к меті,І не квітки йому вкриватимуть дорогу,Чоло не лаври гордії, густі,

Ні! Переможець зійдеться з братамиНа стежках тихих в рідному краю,Лідіймеж високо, з щасливими сльозами,Повиту терном голову свою.