Прочитан

Уздовж причілля тінь лягає вогко,а коло брам розколений колодязьу землю встромлений, немов колода,зеленим, молодим сміється мохом.

Патлатий, кучерявий прочитанруками обіймає червінь цеглита головою похитує легконад проминанням людських правд й оман.

В труні віків лягли дні юні замку,минувшини обвило листя клямку,та й може сотий сніг на полі тане,

новими бурями співа вкраїна.О, пісне, як же ж часто прочитаномцвітеш ти буйним на життя руїнах.