Вірш
Любов

Любов

Богдан-Ігор Антонич

У правилі математичнім світаза дужки викинена невідома,незнаний косинус днів наших літа.

В далекій подорожі, навіть вдомадарма шукати слів її німих.Коли здається: пустку переміг,приходить тиха, наче ніч, утома.

Усміхнені, штудерні трійолети,мов лід холодні, кажуть нам даремно,вмовляють, що любов це річ неземна.О, де ти є незнана, о де є ти?

Чи кинув хто на тебе анатему?А може винайшли тебе поети,щоб до згучних сонетів мати тему.

Видання 1931 року

Текст за виданням: Привітання життя, Львів: Видавнича спілка «Діло», 1931. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Вікіджерела.

— / 10

Про цей вірш тут ще нічого немає