Поворот

Це буде так: в осінній день прозорийПерейдемо ми на свої дороги.Тяжке змагання наші душі зоре,Щоб колосились зерна перемоги. І те, що мрією було роками, Все обернеться в дійсність і можливість — Нам буде сонцем кожний кущ і камінь У ці хвилини гострі і щасливі!Подумать тільки: наші села й люди,А завтра прийдемо — до свого міста!Захоплять владно зголоднілі грудиСвоє повітря — тепле та іскристе. Та звідкись сум зловіщий вітер вишле, Щоб кинуть серце у крижаний протяг: Усе нове… і до старої вишні Не вийде мати радісно напроти…Душа з розбігу стане на сторожі,Щоб обережно, але гостро стежитьВсі інші душі — зимні чи ворожіІ всі глибокі поміж ними межі. І часто серце запалає болем, А щось гаряче аж за горло стисне, Коли над рідним, тим же самим полем Зависне інша, незнайома пісня.Чекає все: і розпач і образа,А рідний край нам буде — чужиною.Не треба смутку! Зберемось відразу,Щоб далі йти — дорогою одною. Заметемо вогнем любови межі. Перейдемо у брід бурхливі води, Щоб взяти повно все, що нам належить, І злитись знову зі своїм народом.