Поворот
Богдан-Ігор Антонич Вернувся я, де вільхи й риби,де мята, іви, де квітчасті стіни;і знов цілую чорні скиби,припавши перед сонцем на коліна.
Ой, похилилось надо мною,як мати понад сином, полумяне.І знов мене земля напоїть,мов квіт росою, поцілунком тьмяним.
І чорні скиби й сині плавні,на плоті хмари, наче плахти, висять.Тут я у кучерявім травніпід вільхами і сонцем народився.
23. квітня 1935.
Видання 1938 року
Текст за виданням: Зелена Євангелія, Львів: Ізмарагд, 1938. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Вікіджерела.