Країна Благовіщення
Богдан-Ігор Антонич Завія зелені, пожежа зелені,і квіття курява, і солов'їні схлипи.Столи весільні — ох — столи не встеленіі бджіл тьма-темрява і молитовні липи.
В ромашок спів слимак дороги ввився крутоі ранку кіш, що в ньому птаха — сонця помах.Задума — не задума, смуток і не смуток,це на країні цій трагічна паполома.
Мов два дракони, сонце й місяць, зорі — галичі білі села й білий жар і білість куряв.Шевченко йде — вогонь, людина, буряі дивиться в столітню далеч:
в вогні пробудженакнязівна.
Хай на очах землі печать — тьми чорна штольня!І день не день, і ніч не ніч, і спів не віщий нам.
О, земле, земле батьківська, клятьбо бездольна,моя країно Благовіщення!
10. березня 1936.
Видання 1938 року
Текст за виданням: Зелена Євангелія, Львів: Ізмарагд, 1938. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Вікіджерела.