Хати
Богдан-Ігор Антонич Хати, немов гриби червоні,ростуть під вітром буйновійним.У черепицю дощ задзвонить.Моє село, ти ще спокійне?
По давніх війнах, що минули,в лісах багрових виють лиси.Ще люди заграв не забули,знов над селом комета висить.
В ріці дівчата сонце миють,прийшли над воду вільхи рядом.Тут орють від століть, тут сіють,і бунтарів карає влада.
12. квітня 1935.
Видання 1938 року
Текст за виданням: Зелена Євангелія, Львів: Ізмарагд, 1938. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Вікіджерела.