Поклін тобі, Буддо…

Поклін тобі, Буддо!В темря́ві життяТи ясність, ти чудо,Ти мир забуття!

Спокійний, величній,Ти все поборов:І блиск царюванняІ гнів і любов.

З царя жебраком ти,Душею моцар,Пів світа осяявТвого духа чар.

Ти царство покинув,Щоб духом ожить;Зірвав усі путаЩоб нас слобонить.

І довгії літаПромучився ти,Щоб корінь стражданняЛюдсько́го знайти.

Знайшов ти той коріньУ серці на дні,

Де пристрасти грають,Надії марні,

Де гнів палахкоче,Любов процвіта,Луди павутиннямНаш дух опліта,

І мулить і мулить,Прогонює мир,І тягне в Сансару,В життя дикий вир.

Та з пристрастей пеклаТи вивів людей,Не тьмив їх туманомЗагробних ідей.

Безсмертне лиш тіло,Бо жаден атомЙого не пропадеНа віки віком.

Та те, що в вас плаче,Горить і терпить,Що творить, що знає,Що рветься й летить —

Те згасне, мов огник,Мов хвиля пройде,В безодні НірваниСпокій віднайде.

Поклін тобі, світлий,Від бідних, блудних,

Що в пристрастей путахЩе бються міцних!

Поклін і від мене,Що скочу як стійІз тиску СансариВ Нірвани спокій!