Поет мовить

В низ котить ся мій віз. Повяли квіти,Літа на душу накладають пута.Вже не міні в нові світи летіти!Війну з житєм програв я, любі діти!Cosa perduta!

З яким же запалом я йшов до бою!Як рвала ся вперед душа вітхнута!Горіло серце чистою любвою!…І щож здобув? Лишив що за собою?Cosa perduta!

Не дав мороз моім листкам розвить ся,Квітки моі побила буря люта!Не довелось геройським боєм бить ся,Ломать ся звільна мусів, ржою вкрить ся —Cosa perduta!

З дрібних шпигань моі повстали рани,Частками жерла моє серце скрута….Я й сам не знав, де ті моі тирани?З дрібних огнив сплелись моі кайдани!Cosa perduta!

Украіно, моя сердечна нене!Не лай мене, стражденна, незабута,Що не дало моє житя злиденнеТого, що ждати ти могла від мене!Cosa perduta!