Початки Київа

Над Дніпром широким, вільним,Де луги й степи цвіли,Наші прадіди ПолянеОселились і жили.

Хлібороб робив у полі,Пас пастух корів, овець,З луком, з стрілами гнучкимиПо лісах ходив ловець.

Пишно квітла УкраїнаПовна всякого добра.Як в раю, жили ПолянеПонад хвилями Дніпра.

Все своє вони любили,Шанували і чуже,Хай, мовляв, Перун і ВолосВсіх від лиха стереже.

А коли сусід лінивийЗаздрів силі богача,Вміли наші показатиОбосічного меча.

І віки нога ворожаНе ступала на наш лан.Всі сусіди шанувалиІ боялися Полян.

…Де стоїть тепер наш Київ,Там була сама гора,Жив там першим Кий з Хоривом,Щек, та Либедь — їх сестра.

Над самим Дніпром на горах,Огорожений з боківРовом, мурами, валамиКиїв виріс і розцвів.

На сторожі коло його,Наче батько став Дніпро,Наче батько, ніс він синуЗ півдня й півночі добро.

І здавалось, УкраїнаБуде квітнути вікиІ, здавалось, всі народиЇй зніматимуть шапки.