По довгім, важкім отупінню…
Іван Франко По довгім, важкім отупіннюЗнов трискає хвиля пісень,Неначе зпід попелу разомЯзиками блимне вогень.
Що щастям, спокоєм здавалось,Те попелу тепла верства;Під нею жаги і любовиНе згасла ще іскра жива.
Не згасла ще, тліла, ятриласьПомимо сліз мо́їх роси;Та вітер повіяв і попіл розвіяв —Тепер ти вогонь той згаси!
Ні, годі! Не буду гасити!Най бухає грішний вогень!І серце най рветься, та вільно най ллєтьсяБурливая хвиля пісень!
Видання 1922 року
Текст за виданням: Зівяле листя, Львів: накладом Українського педагогічного товариства і спілки, 1922. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Вікіджерела.