Півонії
Богдан-Ігор Антонич Червона молодість півоній.Яка краса! Яке пяніння!Візьми моє чоло в долоній оборони, моя весіння!
Бо переслідує крізь морок,ще крок, ще крок, мене поцілитьмій друг найкращий і мій ворогнайзавзятіший, Боже милий!
Надхнення темне, музо вічна!Бє ніч у тіней чорні дзвони.На чорнім тлі, мов кров трагічна,півоній молодість червона.
Видання 1936 року
Текст за виданням: Книга Лева, Львів: Ізмарагд, 1936. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Вікіджерела.