Гвоздики
Богдан-Ігор Антонич Зелені сутінки. Гвоздики —посли весни. Пяній докраю!Який цей світ знов став великий!Ізнов твої листи читаю.
Вгорі зелена яма світла,ядро — гвоздика електрична.Ні, ми до того ще не звикли,що наша молодість не вічна.
Але колись до цього звикнем…Та покищо свята омана —ота дружба з життям не никне,що нас, моя кохана,помазує весни єлеєм.
Видання 1936 року
Текст за виданням: Книга Лева, Львів: Ізмарагд, 1936. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Вікіджерела.