Під дахом лісу
Богдан-Ігор Антонич 5
ПІД ДАХОМ ЛІСУ
Ой, піду я до бору, до бору,подивлюся на сонце крізь тінь.Піднесуться дерева угору, угоруі на землю впаде далечінь.
Ой, піду я до бору, до бору,подивлюся на сонце крізь сон.Попливуть мої думи угору, угору,ліс і сон зашумлять в унісон.
Ой, піду я до бору, до бору,подивлюся на смереки крізь смерк.
Піднесеться вже вечір зі звору, зі звору,щоб лиш день, наче пень, геть померк.
Ой, піду я до бору, до бору,подивлюся на вітер крізь віти,як пливе він у ліса комору, комору.Буде в лісі сон, в сні ліс шуміти.
Видання 1931 року
Текст за виданням: Привітання життя, Львів: Видавнича спілка «Діло», 1931. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Вікіджерела.