Коломийка про провесну
Богдан-Ігор Антонич 4
КОЛОМИЙКА ПРО ПРОВЕСНУ
Віє вітер, віє буйний, віє за горою,мороз ходить, мороз бродить під рухи з весною.
В річці риби, в полі скиби дощу з неба просять,роси росять, хмари хмарять небо в барву проса.
Помазала шляхи злива розкислим болотом,плуги риють плай, мужицьким пахне поле потом.
Сірий ранок ніч розколе, згасне сон на квіті.Сірий труд виходить в поле й грає на трембіті.
Видання 1931 року
Текст за виданням: Привітання життя, Львів: Видавнича спілка «Діло», 1931. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Вікіджерела.