Ожереди

7

ОЖЕРЕДИ

І шепотом по полі рознеслося:на обрій, мов на терези ваги,хтось в огрядні, пузаті клав стогинабрякле борошном, товсте колосся.

І зашуміли враз: „Ще зірвемося“.Так загуділи колоски тугі,бо вітер за чуби гнуздав лугиі торгав горді скирти за волосся.

Бо ж краще їм, як нидіти в млині,як гинути від жорен тяготи,щоб вихор їх розмів по далині,

щоби метіль розвіяла осіння.О, хто не знає ще бажань втектиз-під млинового сірих днів каміння.