Ой крикнули сірії гуси…

Ой крикнули сірі гусиВ яру на ставу;Стала на все село славаПро тую вдову.Не так слава, не так слава,Як той поговір,Що заїздив козак з СічиДо вдови на двір.Вечеряли у світлиці,Мед-вино пили,І в кімнаті на кроватіСпочити лягли.

Не минула слава тая,Не марне пішла:Удовиця у мясниціСина привела́.Вигодувала малого,До школи дала,А із школи його взявши,Коня купила;А коня йому купивши,Сідельце самаСамим шовком вишивала,Злотом окула;Одягла його в червонийВ жупан дорогий,Посадила на коника:»Гляньте, вороги!Подивітесь!« Та й повелаКоня вдовж села,Та й привела до обозу,В військо оддала,А сама на прощу в Київ —В черниці пішла...